Описание
ВОЩАНЦІ
Країна: Україна
Область: Львівська область
Район/міськрада: Самбірський район
Рада: Вощанцівська сільська рада
Код КОАТУУ: 4624281901
Поштовий індекс: 81432
Телефонний код: +380 3236
Площа: 6,53 км²
*************************************** ТРІШКИ В МИНУЛЕ Історія села Вощанці сягає корінням у сиву давнину. Офіційною датою його заснування вважають 1436 рік. Однак перші письмові згадки знаходимо ще в документах Галицько–Волинського князівства, виданих князем Левом: «1284 р. — грамота галицького князя Лева Даниловича бояринові Ярославичу Юліяновичу (Вощанців) Шептиці, якою князь дарує село Кальнофости й Онуфріївський монастир, а також підтверджує право власності на землі, що колись належали його предкам, для заснування сіл Шептич і Вощанці у Самбірській волості». Але й тут не обійтися без детективних прийомів: науковці сперечаються щодо автентичності цих документів. Та незаперечним є той факт, що на цих землях уже в той час проживали християни. Польський король Казимир IV у 1469 році підтвердив на прохання «шляхетних Федора із Шептич та його братів і племінників Федора, Гліба і Сенька» згідно з наданими документами право власності на села Шептичі, Кальнофости з Онуфріївським монастирем у Самбірському повіті та село Вощаницю у Перемишльському повіті. У 1556 році король Сигизмунд ІІ підтвердив таку саму грамоту шляхетним Станіславові Броньовському і Кузьмі та Якову Шептицьким. Напевно, вже ніхто не зможе розказати про монастир, який колись існував на тих землях. Але старші люди пригадують: «Через село Вощанці колись проходили козаки і десь тут
перепочивав король…» Тут знаходиться одна із найстаріших церков у Самбірському районі — дерев'яна Церква Воздвиження Чесного Хреста. Офіційна дата заснування храму — 1734 рік, хоча є свідчення про те, що храм існував і раніше. Наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст.ст. церква у Вощанцях мала значне майно, у неї було три дочірні церкви — в селах Угерці Винявські (тепер Зелений Гай), Канафости і Шептичі. В цей період село вже мало свої міцні господарські та культурні традиції — так, посилено розвивалось економічне життя, чому сприяло гуртування односельців (напр. господарсько-споживча спілка «Сила», організована ще наприкінці ХІХ ст.); культурне життя було представлене осередком товариства «Просвіта», який виник одним з перших у повіті в 1901 році, працювала школа з викладанням українською. У читальні «Просвіти» були книжки з історії України, букварі та шкільні підручники, історичні календарі, сільськогосподарські видання. При читальнях діяли крамниці. «Просвітяни» проводили фестини, організовували вистави, з якими виступали і по навколишніх селах. Велику роль у житті громади Вощанців цього періоду відігравали шановані люди — священики, вчителі, лікарі, які були своєрідним показником і мірилом духовності. У селі дотепер бережуть добру пам'ять про священика Семена Кульчицького, який на початку ХХ століття був у храмі парохом (з 1892 року). За його ініціативи в селі було засновано спортивно–культурне товариство «Луги», позичкову касу, товариство тверезості, згадувану господарсько–споживчу спілку «Сила». Панотець показав себе ще й добрим господарем — провів ремонт церкви, ініціював розширення центральної дороги в селі, обабіч шляху посадив фруктові дерева, декотрі з яких збереглися і плодоносять і зараз. У будинку отця Семена була велика бібліотека, діяла також аптека. Дочки священика Дарія і Люба працювали вчителями у сільській школі, надавали медичну допомогу. У 1911 і 1914 роках Семен Кульчицький і вчитель Михайло Пилипчак організовували у Вощанцях Шевченкові роковини. У тому ж (1914) році за сприяння отця Семена вперше на теренах Рудківщини, а можливо, і в галицьких селах узагалі, було відкрито пам'ятник Тарасові Шевченку. За проукраїнську діяльність о.Семен перебував під контролем польських влад. Так, на посвяченні і коронації фігури Матері Божої у 1927
